Парфуми і вино: несподівана спорідненість, яку я відкрила випадково за келихом

Ресторан, ювілей подруги, офіціант приносить вино і чекає, поки сомельє почне свій маленький виступ. «Відкривається чорною смородиною й тютюновим листом, у серці — шкіра й прянощі, а фінал — мед і ваніль, майже десертний». Я киваю, роблю ковток — і завмираю. Це ж не про вино. Це ж один в один опис чоловічого парфуму, який я нюхала два тижні тому в магазині, тримаючи блоттер під носом і думаючи, чи не занадто він солодкий для щодня. У мене буквально мурашки: невже я весь цей час пила парфумерію бокалами, а нюхала вино флаконами?

Подруга поруч сміється й каже, що я перепила ще до основної страви. Але думка вже засіла — і чим більше я в неї вникала, тим менше це виглядало смішним збігом.

Чому парфумерія і виноробство — майже одне мистецтво

Виявляється, це не збіг і не моя занадто розвинена уява. Між флаконом парфуму й пляшкою вина є зв'язок значно глибший, ніж просто схожі красиві слова в описах.

Дежавю за келихом: коли сомельє заговорив мовою парфумера

Того вечора я не втрималась і почала розпитувати сомельє, чому вино описують так само, як парфуми — верхні, середні, базові тони, розкриття, шлейф післясмаку. Він знизав плечима: «А як інакше описати те, що змінюється просто у вас в роті?». І тут я зрозуміла — обидва ремесла народились з однієї проблеми: як словами передати те, що можна тільки відчути, а не побачити чи почути.

Секрет, який мало хто знає: спирт у флаконі й вино — хімічні родичі

А ось факт, який мене справді приголомшив. Той самий спирт, у якому розчинена ароматна суміш будь-якого парфуму, — це етанол, отриманий шляхом бродіння: дріжджі перетворюють цукор на спирт. Це буквально та сама технологія, яка перетворює виноградний сік на вино. Більше того — існує окрема категорія парфумерного спирту, який отримують прямо з відходів виноробства: залишків після переробки винограду. Тобто основа флакона парфуму й основа келиха вина в буквальному сенсі можуть починатися з одного й того самого процесу бродіння, тільки далі шляхи розходяться: один стає напоєм, інший — розчинником для запаху.

Дріжджі не знають, чи готують вино, чи парфумерний спирт. Вони просто роблять свою хімічну роботу — перетворюють цукор на спирт. Різницю створює вже людина, яка вирішує, що робити з результатом далі.

Два аромати, які п'ються, як два різні вина

Щоб перевірити цю аналогію на практиці, я взяла два зовсім різні за характером аромати — і вийшло так, ніби я справді дегустувала два протилежні вина.

Le Male Elixir — легке «застільне вино», яке любить кожен

Це той тип аромату, який подобається майже всім із першого пшику: свіжі лаванда й м'ята на старті, а далі — тепла хвиля ванілі, бензоїну, меду й тютюну в базі. Солодкий, привітний, зрозумілий одразу, без потреби «розкуштовувати». Точнісінько як популярне м'яке червоне вино, яке подають на будь-якому святі — воно нікого не шокує, всім комфортно, і саме тому продається мільйонними тиражами. Ніхто не піднімає брову й не питає «а що це взагалі таке» — просто кивають і просять долити ще.

Megamare — рідкісне натуральне «вино», яке подобається не всім

А ось цей аромат — повна протилежність. Мегамаре відкривається різким бергамотом і лимоном, а серце — це водорості, морська сіль і майже агресивна свіжість, яку одні описують як «подих океану», а інші — як «занадто солоно й різко для щодня». База (мускус, амброксан, кедр) додає глибини, але характер лишається бунтарським до кінця. Це вже не застільне вино для всіх — це той дивний натуральний оранж-вайн з дегустаційної карти, який один гість назве відкриттям року, а інший — зіпсованим соком.

Дегустаційні картки: якби у парфуму був сомельє

Ось як виглядали б обидва аромати, якби їх описував сомельє на дегустації, а не консультант у магазині:

Вінтаж, партія, врожай: чому один флакон ніколи не буде точно як інший

І тут аналогія із вином стає ще точнішою, ніж здається на перший погляд. У світі вина всі звикли до слова «вінтаж» — рік урожаю, який завжди трохи змінює смак навіть того самого сорту винограду з того самого поля. У парфумерії відбувається рівно те саме, просто про це говорять рідше.

Власники Megamare в один голос підтверджують: між різними партіями флакона є помітна різниця у відчутті — саме так, як буває з різними «врожаями» одного вина. Причина ідентична: натуральні складники (та ж морська нота чи деревні акорди) залежать від сировини, яка щоразу трохи інша. Флакон, куплений цього літа, і флакон, куплений наступного, — це технічно різний «вінтаж» одного й того самого «сорту».

У виноробстві це називають терруаром — вплив ґрунту, клімату й погоди конкретного року на смак винограду. У парфумерії точнісінько той самий принцип: троянда, бергамот чи ветивер, зібрані цього сезону, хімічно трохи інші за торішні. Виробник не обманює, коли флакон «пахне трохи інакше» за той, що був рік тому, — просто в обох ремеслах природа лишає останнє слово за собою, хоч би скільки коштувала пляшка чи флакон.

Висновок

Виявляється, парфумерія і виноробство — не просто «схожі за красивими словами» галузі. Це буквально споріднені ремесла: одна й та сама хімія бродіння в основі, однакова структура розкриття запаху в часі, однакова мінливість від партії до партії — і однакова людська слабкість описувати найтонші відчуття поетичною мовою, бо простих слів для цього просто не вистачає.

Якщо після цього відкриття захотілося влаштувати собі власну «дегустацію» — почніть із контрастної пари, як застільне вино і рідкісний оранж-вайн. У каталозі на sweet-store.com.ua є композиції, натхненні характером Le Male Elixir та Megamare, — спробуйте обидві і визначте, який тип «вина» ваш: те, що подобається одразу всім, чи те, що любиш або ненавидиш із першого ковтка.