У межах кримінального провадження, а саме на стадії досудового розслідування правоохоронні органи відповідно до вимог Глави 21 КПК України збирають докази із використанням негласних слідчих (розшукових) дій. Йдеться про інструменти отримання інформації, які використовуються без повідомлення особи, щодо якої вони проводяться. Фактично це приховане втручання у приватне життя з метою фіксації доказів.
Зокрема, проведення НСРД передбачає собою втручання у приватне спілкування, що передбачені ст.ст. 259-264 КПК України та інші види НСРД, що передбачені ст.ст. 267-275 КПК України.
Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 269-1, 270, 271, 272, 274 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. Ключовою передумовою є наявність відповідної ухвали слідчого судді апеляційної інстанції. Без такого рішення проведення негласних слідчих (розшукових) дій є незаконним. Крім того, навіть за наявності дозволу орган досудового розслідування зобов’язаний діяти у чітко визначених межах — як за строками, так і за обсягом втручання.
Разом з тим практика показує, що порушення під час проведення НСРД не є поодинокими. Серед найбільш поширених ситуацій — отримання дозволу з формальним обґрунтуванням, вихід за межі наданих повноважень або недотримання встановленої процедури фіксації результатів.
У яких випадках є підстави для оскарження
Питання законності проведення НСРД постає тоді, коли втручання у права особи відбулося з порушенням вимог, передбачених главою 21 КПК України. Зокрема:
- відсутність ухвали слідчого судді суду апеляційної інстанції;
- проведення дій поза межами визначеного строку;
- розширення обсягу контролю без відповідного рішення суду;
- недотримання процедури документування отриманої інформації;
- використання результатів НСРД із процесуальними порушеннями.
У подібних випадках сторона захисту має право вимагати не приймати ці матеріали як докази. Якщо суд погоджується з аргументами захисту, це може суттєво вплинути на результат справи.
Порядок захисту прав
- Оскарження НСРД не є окремою “швидкою” процедурою — воно інтегроване у загальний процес захисту у кримінальному провадженні. Зазвичай робота будується поетапно.
- Насамперед необхідно отримати доступ до матеріалів справи після їх відкриття стороною обвинувачення. Саме на цьому етапі з’являється можливість перевірити, чи існували законні підстави для проведення НСРД
- Далі проводиться правовий аналіз: оцінюється обґрунтованість клопотань слідчого або прокурора, зміст ухвал суду та відповідність фактичних дій встановленим межам.
- Наступний крок — формування процесуальної позиції. Адвокат готує клопотання про визнання доказів недопустимими, яке дозволяє зафіксувати порушення та донести їх до суду.
- Остаточну оцінку дає суд під час розгляду справи по суті. Саме тоді вирішується, чи можуть матеріали, отримані в результаті проведення НСРД, використовуватися як докази.
Практичне значення правової допомоги
Справи, у яких фігурують негласні слідчі (розшукові) дії, зазвичай мають складну доказову базу. Виявлення порушень у таких матеріалах потребує не лише знання норм закону, а й розуміння того, як вони застосовуються на практиці.
Залучення адвоката по кримінальним справам дає можливість своєчасно виявити процесуальні недоліки, правильно їх оформити та використати у захисті. У багатьох випадках саме робота з доказами, отриманими під час проведення НСРД, стає ключовою для результату справи.
Якщо є підстави вважати, що втручання у приватне життя відбулося з порушенням закону, зволікати з правовою оцінкою ситуації не варто. Чим раніше буде сформована позиція захисту, тим більше шансів успішно захистити свої права.