Ім’я Бет Хармон у 2020 році стало майже синонімом геніальності в жіночих шахах. Вигадана героїня роману Уолтера Тевіса та однойменного серіалу Netflix підкорила серця глядачів завдяки своїй силі, вразливості й холодній красі гри. Вона мовчки сідала за дошку і змінювала правила. Її шлях від дитячого будинку до шахового Олімпу розгортався, як партія, де кожен хід мав ціну. Це історія про самотність і славу, про жагу до перемоги й боротьбу з внутрішніми демонами. Але за художнім образом стоять цілком реальні постаті — і чоловіки, і жінки, чия гра колись теж тримала світ у напрузі.
Геній, який передував Хармон: Боббі Фішер
Паралелі між Бет Хармон і Боббі Фішером відзначали ще до прем’єри серіалу. Сам автор роману Уолтер Тевіс не приховував, що вивчав гру Фішера і був зачарований його феноменом. Це не буквальний прототип, а радше емоційний та інтелектуальний тіньовий близнюк.
Обидва — дива дитинства. Фішер став гросмейстером у 15 років, Хармон — чемпіонкою штату у 16. Їхня глибока зануреність у гру майже на рівні одержимості схожа. Фішер міг годинами відтворювати партії з пам’яті, так само як Бет бачила шахові фігури на стелі уночі.
Ще одна паралель — ставлення до радянської шахової школи. У 1972 році Фішер переміг Бориса Спаського, перервавши радянську гегемонію. Бет у фіналі серіалу долає радянського гросмейстера Василія Боргова. Це не випадковість, а чіткий сюжетне посилання на реальну шахову драму ХХ століття.
Навіть емоційний стан Фішера від ізоляції до дивацтв має відлуння в образі Бет. Її залежність від транквілізаторів, страх поразки, пошук підтримки — усе це перегукується з долею американського чемпіона.
Жіночі прототипи Елізабет Хармон
Хоча натхненням для Тевіса став Фішер, образ Бет Хармон не був би повним без історій жінок, які теж писали шахову історію. Їхні долі не завжди були гучними, але кожна з них залишила слід у грі. Є три ключові постаті, які вплинули на образ Бет:
- Віра Менчик — перша чемпіонка світу з шахів серед жінок, 1927 рік. Вона змагалася з чоловіками, часто перемагаючи, і стикалася з упередженням. Її участь у чоловічих турнірах тоді виглядала викликом. Саме Менчик вперше довела, що жінка може грати на рівних із найсильнішими.
- Діана Ленні — американська шахістка 50-60-х років. Її ім’я часто згадується як потенційне натхнення для Бет, оскільки вона була ученицею у школі для дівчат, мала проблеми із самовизначенням, грала блискуче, але коротко.
- Джудіт Полгар — найяскравіша шахістка сучасності, яка хоч і не є прямим прототипом, але втілює ті риси, які Тевіс заклав у Бет. У 15 років вона стала гросмейстером, обійшовши досягнення самого Фішера. Її стиль був агресивним, нетиповим для жіночих шахів того часу. Джудіт не грала у «жіночих» турнірах, бо вважала це проявом дискримінації. Усе це — дух Бет Хармон.
Ці жінки не просто грали в шахи. Вони прокладали дорогу, якою пізніше впевнено пройшла вигадана героїня серіалу.
Між реальністю та вигадкою
Бет Хармон — це складний портрет, створений на перетині реальних досягнень, мрій і трагічних історій. Вона не має одного обличчя: у ній є погляд Джудіт, рішучість Менчик, самотність Фішера. Цей образ став метафорою для тисяч глядачів про те, як талант пробиває стіну упереджень, як тиша може бути гучнішою за оплески, і як важливо мати силу повірити в себе.
Образ Хармон не копіює, а є квінтесенцію прототипів. Її фігура на дошці нагадує про тих, хто ходив до неї, і надихає тих, хто ходитиме після. І хоча вона вигадана, її вплив на шаховий світ цілком реальний. А якщо докласти зусиль, можна й самим долучитись до цього світу. Наприклад, почати навчання в шаховій школі CHESS LEADER.