Інтерв’ю з міським головою Луковим

Шановні читачі, пропонуємо вашій увазі актуальне інтерв’ю редактора газети «НВ: день за днем» з міським головою В. Д. Луковим.

- Віталій Дмитрович, як зараз у цей складний час виживає місто? Адже, напевно, світова пандемія коронавірусу та карантин внесли свої корективи у життєдіяльність нашої громади?

- Так, дійсно, зараз не тільки у нас, а й у всій країні та й в світі дуже складна й болюча ситуація, пов’язана з коронавірусом.

Важко всім. Хоча дещо в кращій ситуації знаходяться міста, в яких є моно-підприємства з високим рівнем заробітної плати. Це Южноукраїнськ, Чорноморськ. Але й там є певні труднощі.

У Вознесенську, на відміну від сусідніх міст, життєдіяльність поки що забезпечується за власні бюджетні кошти. В зв’язку з карантином зекономлені затрати на опалення та харчування в школах. Тому березень-квітень обійшлися без державних позик. Хоча й максимально урізані роботи, які планувалися в цьому році.

Але на травень, про всяк випадок, ми подали заявку на позику від держави, враховуючи те, що велика кількість підприємств та підприємців пішли на карантин, а це означає, що бюджет недоотримає значну кількість коштів.

Коли це закінчиться – складно прогнозувати. Уряд продовжив карантин до 11 травня, але дай Боже, щоб з цієї кризи ми почали виходити хоча б всередині літа.

Насправді, економічна криза в Україні почалася ще до карантину. Вже в січні-лютому як на державному, так і на місцевому рівнях суттєво зменшувалися надходження до бюджету. Тому причину кризи потрібно шукати не тільки в коронавірусі.

Підприємства готові розпочати роботу. Це стосується наших великих підприємств, таких як шкіроб’єднання, швейні фабрики. У них є замовлення, але через закриті кордони вони змушені чекати.

Складніше буде представникам малого бізнесу, які торгують на ринку, самозайнятим підприємцям, які жили по принципу заробив-витратив. Якщо все продовжиться й після 12 травня, я маю на увазі пік захворювання на коронавірус, тоді навіть складно щось прогнозувати.

Тому зараз ми всі повинні зрозуміти, що від поведінки кожного з нас залежить наше майбутнє. Якщо будемо обмежувати себе в спілкуванні, не відвідуватимемо місця масового перебування людей, то, я впевнений, зможемо скоріше вийти з цієї ситуації.

Що стосується роботи шкіл, думаю, що навчання відновлять тільки у випускних класах, щоб учні змогли закінчити школу та отримати атестати, звісно ж, без будь-яких випускних масових заходів. І до кінця літа повинен завершитись вступний період у вищі навчальні заклади. А враховуючи саму процедуру зарахування у ВУЗи, то скоріш за все, не раніше жовтня там зможуть розпочати заняття.

Але знову ж таки, все залежить від ситуації в Україні і від того, як на світовому рівні вирішуватиметься ситуація з вакцинами та лікуванням COVID-19.

Пандемія поки що йде з наростанням. Країни, які дещо послаблюють карантин, роблять це виключно з економічної точки зору, а не з медичної.

Тому будьмо вдома, і ніяких планів на поїздки.

- ВООЗ заявила, що пік пандемії ще попереду. Чи готова наша лікарня? З яких джерел вона фінансується? За які кошти будуть лікуватися хворі на COVID-19? Як Ви ставитесь до так званої реформи Супрун, чи варто її продовжувати?

- Коли була Супрун – можна було говорити про реформу Супрун. Але вже змінилось два міністри охорони здоров’я, маємо другий Уряд, обрали нового Президента, але напрямки залишились, тому що іншого не бачать.

Взагалі реформу охорони здоров’я треба розділити на два етапи. Перший – це сімейна ланка і другий – вторинна ланка (безпосереднє лікування в стаціонарах і т.д.).

Що стосується «первинки», то тут спрацювали непогано. Забезпечена фінансова діяльність первинної ланки, зарплата сімейних лікарів зросла до 17 тисяч гривень, медичних сестер – до 10 тисяч.

Коли оголосили пандемію коронавірусу, «первинка» першою забезпечила себе засобами захисту, плюс професійність лікарів – все запрацювало. Вознесенська «первинка» знаходиться на гарному місці на рівні держави, лікарі постійно навчаються, схвачують все нове, вони медійні. Для кожного пацієнта з’явилось право вибору сімейного лікаря. Тут все потрібно продовжувати і покращувати.

Що стосується вторинної ланки, то ще задовго до 1 квітня, завдяки далекоглядності головного лікаря, тут відбулось значне скорочення чисельності господарської групи, водіїв, персоналу, без якого можна обійтись, зроблена оптимізація затрат по ліжко-дням. Держава порахувала вартість надання послуг. Тобто, в лікарні повинні надаватися необхідні послуги, а потім за пацієнтом вже спостерігає сімейний лікар.

Наша лікарня виграє в тому, що у нас дуже гарне пологове відділення. А це дорога послуга. За кожен пологовий випадок держава платить гроші. І до нас їдуть народжувати з навколишніх районів, і навіть з Южноукраїнська. Тому що у нас прекрасні умови і досвідчені спеціалісти. Операційне, реанімаційне відділення оснащені всім необхідним, плюс забезпеченість кадрами – і люди їдуть до нас. А це теж недешеві послуги, за які розраховується держава.

Тобто зараз з 1 квітня кошти на лікарню держава виділяє не на кількість населення, а на кількість наданих послуг, і безпосередньо на рахунок лікарні, а не в бюджет міста. Сьогодні лікарня – це підприємство, яке має заробляти гроші, надаючи свої послуги. До того ж там надаються багато супутніх послуг (медогляди працівників, медкомісії допризовників у військкоматах тощо), за які повинні розраховуватись не держава, як це було раніше, а місцеві бюджети. Тому ми сподівались, що з 1 квітня вдвічі підвищиться й зарплата медпрацівників. Але знову ж таки, пандемія внесла корективи.

Зараз стримується потік пацієнтів в лікарню, щоб запобігти зараженню коронавірусом. Медогляди та медкомісії у військкоматі не проводяться, відповідно, з місцевого бюджету та від роботодавців лікарня коштів не отримує. Єдине, що залишилось за місцевою владою, - це платежі на так звані «первинки» і «вторинки» за енергоносії, комунальні послуги та капремонт. Тобто за це платить місцевий бюджет. Тому ми зацікавлені в тому, щоб, впроваджуючи енергозберігаючі технології, зменшити платежі з міського бюджету на електро- і теплопостачання лікарні.

До того ж, держава, враховуючи нинішню ситуацію з пандемією, а отже і недоотриманням лікарнею коштів, вирішила здійснювати фінансування лікарні впродовж 3-х місяців по кількості наданих послуг в 2019 році.

Тобто, наша лікарня практично коштами забезпечена на цих 3 місяці. Але без росту заробітної плати. Саме це і не дозволяє назвати початок реформи успішним.

На боротьбу з коронавірусом область виділила нашій лікарні близько 1 млн. грн, в т.ч. і на доплату лікарям, які працюють з інфікованими на COVID-19.

Стосовно коштів на медикаменти. Внесені зміни до держбюджету, згідно яких відбулося зменшення фінансування з 2,5 % від ВВП до 1,7 %. І цього, звичайно, замало. Тому пацієнтам доведеться деякі медпрепарати купувати за свої кошти.

Підсумовую. Якщо реформування першої ланки – сімейної медицини – держава забезпечила майже на 100 %, як і було обіцяно, то реформа другої ланки «буксонула» саме через нестачу коштів, і це вже питання теперішньої державної влади. Але я сподіваюсь, що ситуація буде виправлена. І сьогодні не можна зупинятись, бо буде набагато гірше.

Наша лікарня виграє тим, що ми створили хорошу матеріальну базу, зберегли колектив вузькопрофільних спеціалістів. Головний лікар має бути гарним менеджером і в нього має бути сильний начмед. Вознесенськ це має. Реформа не робиться за один день. Перші результати ми зможемо побачити не раніше, ніж через рік.

А от питання забезпечення гідною зарплатою медпрацівників має вирішуватись на державному рівні негайно. Інакше може статися так, що лікарні залишаться без спеціалістів.

- Віталій Дмитрович, на жаль, у нас вже є перші випадки інфікування коронавірусом медпрацівників. Чи не трапиться так, що не дай Боже, почнеться масовий потік хворих, а лікувати їх буде нікому?

- Завдяки тому, що у нас гарно оснащене пологове відділення і операційна, наша лікарня не визначена як перша лінія лікування хворих на коронавірус. Всіх хворих ми відправляємо в Миколаївську інфекційну обласну лікарню, а мешканців північних районів області, наприклад, з Доманівського району, де зараз спалах – 51 хворий на COVID-19, приймає Первомайська лікарня.

І тому Вознесенська лікарня не буде задіяна до тих пір, поки в області не набереться близько 400 важких хворих на коронавірус.

Дійсно, у нас виявлено інфікованих на коронавірус 6 медпрацівників, причому не з інфекційного відділення, де перебували інфіковані пацієнти. Зараз вони знаходяться на самоізоляції і в задовільному стані.

Наша лікарня практично забезпечена усім необхідним для роботи в стандартних умовах. А от на випадок так званого «вибуху» захворюваності на коронавірус жодна з лікарень в Україні не готова. Тому в цій ситуації так важливо всім нам дотримуватись правил карантину – обмежити спілкування, самоізолюватись, щоб оцього вибуху або піку захворювання у нас не було.

Для прийому і лікування хворих на COVID-19 підготовлене окреме приміщення. Це колишній пологовий будинок. Провели там реконструкцію кисневої системи по палатах. Медперсонал є. Готуємось.

- Розкажіть про фонд СтопВірус.

- До мене звернулась Вікторія Бальцер з проектом від фонду «Відродження» і запропонувала створити спецфонд «СтопВірус» для збору коштів на боротьбу з коронавірусом. Причому якщо збираємо певну суму, то 30 % нам ще дає фонд «Відродження».

Я вдячний всім, хто відгукнувся і допомагає. Щодня о 16.00 збирається наглядова рада і в скайп-режимі розподіляє зібрані кошти на придбання засобів захисту для лікарні.

Крім того, благодійний фонд «Наше місто» передав на фонд «СтопВірус» оті 200 тисяч гривень, які ми збирали майже 2 роки тому по програмі «Народжені перемагати» на придбання автомобіля для людей з інвалідністю, і ці кошти знаходились на депозитному рахунку.

Тоді в Уряді була така програма, що Міністерство виділяє автомобіль для людей з інвалідністю для об’єднаних територіальних громад, але не для міст обласного значення. На жаль, ми під цю програму не підпадали. Я їздив в Міністерство, розповідав, як Вознесенська громада збирала кошти на придбання автомобіля для людей з інвалідністю, який нам конче необхідний, але коштів було замало. Тоді Уряд вніс зміни до програми, в яку увійшли і міста з населенням до 50 тисяч. І цього року ми маємо отримати автомобіль без будь-якого співфінансування.

Отже, 200 тисяч гривень передали в фонд «СтопВірус», 100 тисяч гривень зібрали самостійно, а ще 100 тисяч виділив фонд «Відродження. Таким чином, отримали 400 тисяч гривень, забезпечили не тільки лікарню необхідними засобами захисту, а й «Швидку медичну допомогу».

Зараз повторно подали ще одну заявку для участі в проекті благодійного фонду «Відродження». Тож плануємо всього залучити на боротьбу з коронавірусом 800 тис. грн, із яких 200 тис. грн – це кошти програми «Народжені перемагати», 200 тис. грн дає фонд «Відродження», а 400 тис. грн маємо зібрати всією громадою.

До нас долучилися і депутати обласної ради та депутат Верховної Ради. Так, завдяки діалогу міської влади з депутатами обласної ради вже отримали з бюджету області 2 млн. грн, та ще 1 млн. грн очікуємо від депутата Верховної Ради А. О. Чорноморова. Тож з міського бюджету на боротьбу з коронавірусом ми ще не витратили жодної копійки.

Крім того, розвезли більше 2000 пакунків пенсіонерам, багатодітним сім’ям, будинкам сімейного типу, хворим, які потребують гемодіалізу. Це результат спільної роботи міської влади, меценатів, волонтерів. І треба віддати належне працівникам Управління соціального захисту, які дуже оперативно провели цю роботу, відзвітували за кожен продуктовий пакунок.

- Віталій Дмитрович, а як Ви ставитесь до того, щоб відкрити ринок? І чи можливо зробити в місті відкритий торговий квартал замість ринку?

- Є ряд питань. Якщо це ринок чи магазин – то там має бути відповідальний, який має слідкувати за дотриманням санітарних норм і правил. Ми можемо зробити майданчик для торгівлі за межами міста. Але хто туди піде. Всі хочуть торгувати там, де є потік людей. Але це повний безлад, і як правило, більшість людей, які торгують навколо ринку, не є підприємцями і не сплачують податки. Більшість з них продукцію не вирощують, а купують на оптовому ринку і перепродують. Але на оптовому ринку хоча б є якийсь порядок, проводиться прибирання. А тут прибирання здійснює КП «СОМ». Отож після 20 людей прибираємо сміття за рахунок бюджету міста, тобто за рахунок всіх нас.

Я за те, щоб наш ринок працював, і не тільки продовольча група товарів, а й господарська. Але при умові жорсткого дотримання карантину.

Ми ж відкривали ринок, але самі ж люди своєю поведінкою не дали йому нормально працювати. Хоча і умови тут були кращі, ніж в будь-якому супермаркеті. Особливо в м’ясному, молочному корпусах. Але є рішення Уряду, і ми не маємо права його не виконувати.

- З одного боку нас атакує COVID-19, а з іншого – дуже небезпечні для здоров’я продукти горіння в зоні відчуження ЧАЕС та на міському звалищі. Чому все-таки час від часу горить міське звалище, що там не так? І що робиться для недопущення загорянь?

- Міське звалище – це не просто місце, куди вивозяться побутові відходи. По технології там час від часу потрібно засипати шаром ґрунту і утрамбовувати. На це потрібні чималі кошти, які повинні закладатися в тариф на вивіз сміття. А ще – безгосподарність та безалаберність керівництва КП «СОМ».

В минулі роки, якщо відбувалось загоряння, то на всій площі. Цього разу – десь на 30 % площі. Це на тому місці, яке залишилось непересипане землею і не утрамбоване.

Ми вважаємо, що останні 2 рази був підпал (загоряння відбулося з вітряної сторони). Скраю підпалили, а за вітром вогонь поширився на значну площу. Ще о 16.00, коли працівники звалища від’їжджали, нічого не було. А о 17.00 вже була пожежа і спалено вагончик охорони.

Тому зараз прийнято рішення: з 1 травня на звалищі цілодобово будуть чергувати 3 охоронця.

Після зміни керівника на КП «СОМ» ситуація, проти того, що було восени, суттєво змінилась, обновився колектив, виплачується стабільно зарплата, до речі, не найнижча. Наприклад, зарплата у водія 7 тис. грн і більше. Забезпечується чіткий графік вивезення сміття, скарг від населення майже немає. Плануємо закупити пластикові баки на колесах. Перші баки будуть встановлені на вул. Михайлівській, де мешканці виграли проект по громадському бюджету. І цю роботу будемо продовжувати.

Виділили з міського бюджету 200 тис. грн на ремонт бульдозера для утрамбовування сміття на звалищі та плюс цілодобова охорона. Тож сподіваюсь, що із загоряннями покінчимо.

Ну й звичайно, хотілося б ще звалище огородити, провести освітлення. Але на це потрібні величезні кошти. І поки що не бачимо, звідки ці кошти взяти.

- Чи будуть ремонтуватися дороги?

- Ми вже розпочали ремонт дороги на вул. Ксеніївська (колишній пров. Радянський). Відремонтували ділянку вулиці біля військкомату. На черзі – вул. Маріїнська (Є. Бош) в двох місцях. Хотілося б більше, але в бюджеті маємо великі мінуси.

Звичайно, буде ще проводитись ямковий ремонт по місту. І є надія, що відремонтуємо ще вул. Леонова на 3 мкр.

- Чи плануєте закривати на 1 місяць у липні дитячі садки міста? Адже в зв’язку з карантином, мабуть, не всі зможуть собі дозволити відпочинок в літній період?

- Поки що це питання не обговорювалось. Все залежить від того, коли закінчиться карантин. Не раніше травня будемо про це говорити. Як тільки діти повернуться в садки. Все залежить від графіка відпусток працівників дошкільних закладів і від завантаженості економіки.

Те ж саме стосується й роботи транспортного сполучення. Все залежить від того, коли почнуть працювати підприємства і ринки.

Наостанок я хотів би висловити щиру вдячність усім мешканцям міста за те, що дослухалися до мого звернення і в поминальні дні залишилися вдома. За інформацією поліції, людей на кладовищах не було. Тому ще раз хочу подякувати вам, дорогі мої вознесенці, за дотримання правил карантину. Ми сильні тоді, коли згуртовані. Тож наберімося терпіння та попросимо Всевишнього, щоб дав нам сил і мудрості пережити цей скрутний період у боротьбі з невидимим та підступним ворогом – коронавірусом. Залишайтеся вдома, обмежте всі контакти. Тільки при таких умовах ми зможемо вийти з цієї ситуації з найменшими втратами.